«Стоїть  обеліск  і  на  нім  імена,

            які  вкарбувала  навіки  війна».

   70-річчю  визволення   Умані  присвячується.

   
    10 березня 2014 року уманці  відзначатимуть 70-у річницю з дня визволення рідного міста від фашистських загарбників.  Вдячна пам’ять нащадків буде  найкращим пам’ятником полеглим і найкращим дарунком живим.

                                            Заради Перемоги умирали,-

                                            Але в народній пам"яті живі-

                                            Сорокалітні наші генерали,

                                            Двадцятилітні наші рядові.

   

   Трагічні сторінки в історії міста – то 25 тисяч жителів, які стали жертвами фашизму в роки Великої Вітчизняної війни; то 7 тисяч уманців, вивезених на каторжні роботи до Німеччини; то «Сухий Яр» - уманський «Бабин Яр», де фашисти стратили понад 11 тисяч жителів, в основному єврейської національності; то «Уманська яма» - концтабір для військовополонених просто неба, де в страшному 1941 році утримувалися в нелюдських умовах тисячі наших співвітчизників.    

  В ніч на 1серпня 1941р. наші війська залишили Умань. 65 тисяч воїнів під час натиску ворога потрапили у вороже кільце в районі села Підвисоке. Оточені війська вели героїчну боротьбу, поки не вичерпали можливості протистояти. В ході цих боїв частина військ прорвалася з оточення, але багатьох бійців і командирів спіткала тяжка доля фашистського полону. Військовополонені були переправлені в табір смерті, який дістав назву «Уманська яма». Там побувало більше 75 тисяч полонених. В пам’ять про трагічні події початку війни встановлено пам’ятник.

            Здесь покоятся узники "Уманской ямы".
            Встань, товарищ, в молчании шапку сними.
            Это воины были чисты и упрямы,
            Перед бандой зверей оставались людьми.
            Их косили и пули, и голод, и холод.
            Не склоняясь, они встретили смертный свой час.
            Вечно будет их помнить наш солнечный город.
            Верность их, как наследство, хранится у нас.

  Більше 300 чоловік були поховані в братський могилі по вул. Енергетичній. Там встановлено  пам’ятний знак.      

                                                                                                 

   Ще одна братська могила воїнів знаходиться по вул. Київської – там захоронено близько 2 тисяч чоловік.                                                                                          

            Шевченка земле дорога, доволі будь в журбі.

            Усім бійцям, що йшли вперед, ти матір"ю була,

           А тих хто впав у скорбний час, до себе прийняла.

           Коли ж за тебе я впаду у пеклі цих пожеж,

           Могилу доблесну мою, як мати, збережеш.

 Умань не підкорилася загарбникам. В місті діяло 5 підпільних  антифашистських груп, очолювані В.Павловським, А. Романщаком, П.Петровим, Сомовим, Єршовим. На будинку Уманського педагогічного університету ім.П. Тичини встановлено меморіальну дошку в пам’ять про уманське підпілля. 

  Є у нашому місті ще одне пам’ятне місце, яке нагадує про суворі роки війни та про час визволення. По вул. Праці на постаменті встановлена 76- міліметрова гармата, а на плиті висічено текст з наказу Верховного Головнокомандуючого про визволення Умані 10 березня 1944 року. 

  Виняткову мужність і героїзм проявив командир 50-й танкової бригади старший лейтенант Є. Тищик, який одним з перших увірвався в Умань і півтори години вів нерівний бій.                                                                                                     
                                      Їх танк у могутній броні.
                                      Хоч страшно: один проти всіх.
                                     "Ми вдома - тому на коні.
                                      Хай ворог спокутує гріх".                                                                       

    Євгеній Тищик загинув смертю хоробрих. В пам’ять про Героя Радянського Союзу Є.Тищика колишню вулицю Лісну перейменували на вул. ім..Є.Тищика, на одному з домів якої встановлена меморіальна дошка.  Пам’яті всіх воїнів-танкістів, які визволяли наше місто, на площі Перемоги встановлено танк Т-34. На гранітній плиті постаменту висічено такі слова: «Воїнам-танкістам 2-ї та 5-ї гвардійських танкових армій, 4-ї гвардійської та 52-ї армій – визволителям Умані»

                      

        "Я йду місцями боїв, по вулиці мирній тепер,
        Раніше тут танк горів, а зараз -осінній клен.
        Здавалось, ті самі місця, та важко собі уявить,
        Що вибух - не грім гримить - він губить чиєсь життя".

   В ході боїв за наше місто 155 воїнів загинуло. Вони були поховані в братських могилах, а в 1968р. останки 55 радянських воїнів перенесені в братську могилу в парк Героїв. На меморіальній дошці висічені імена 52 двух воїнів – визволителів,серед них ім’я Тищика. Імена трьох воїнів невідомі.                          

   Поруч з могилою встановлений обеліск Слави, на якому ми читаємо меморіальний напис: «Захисникам і визволителям рідного міста та землякам своїм, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945)». На алеї Слави вкарбовані в граніт імена наших земляків – Героїв Радянського Союзу. 

 І.Д.Черняховський удостоєний цього високого звання двічі.   Приходять сюди уманці і в дні свят, і в будні, приносять квіти, частинку тепла свого серця і велику вдячність тим, хто в запеклих  боях відстоював нашу свободу і мирне небо.                               

  На Міщанському цвинтарі в 1945р. були захоронені 229 воїнів, які загинули за визволення Умані, або померли від ран. Тут же в індивідуальних могилах поховані Герой Радянського Союзу Т.М. Михайлов і Герой Радянського Союзу ГрамарчукГ.В.                                                                                

  Двічі Герой Радянського Союзу Іван Данилович Черняховський  народився в селі Оксанина Уманського району. Нагороджений чотирма орденами Червоного прапора, двома – Суворова першого ступеня, орденами Кутузова першого ступеня, Б. Хмельницького першого ступеня, медалями. В нашому місті талановитому полководцю встановлено бронзовий бюст. З постаменту звертається до нас один з наймолодших й талановитіших генералів армії з закликом любити Батьківщину, якій він віддав талант полководця, всього себе без останку.              

                                                                                                 
 Роки йдуть, час стирає з пам’яті багато, але і час безсилий перед величчям здійсненого героями Великої Вітчизняної війни.      

                                                       
 Друга світова війна – величайше зло в історії людства.Особливо жахливої ця війна стала для народу України, де загинув кожний шостий її мешканець. Останню крапку в цій війні поставив українець К.М. Дерев’янко, який 2 вересня  1945 року підписав акт про безумовну капітуляцію Японії, що і засвідчило про завершення  війни. У рідному селі Косенівка Уманського району відкрито музей видатного земляка.   
                                        

    Бойові прапори нахіліте до священних могил дорогих,
    Переможець - народ беззавітних не забуде героїв своїх.
    Прапор Вітчизни святої вкриє їх сон у віках.
    Слава довічна героям, мужньо полеглим в боях.