Мистецький круїз

 "Бронзовий родовід Шевченка"

   Тарас Григорович Шевченко — великий поет, геній українського народу. Він зробив неоціненний вклад у духовну скарбницю людства.   Без його імені не можна уявити нашої літератури, нашої культури, нашої країни. Його творчість невмируща.

       Творчість  Шевченка — це святиня, якою дорожить і гордиться  український народ. Ми, нащадки, будемо завжди берегти у своєму серці той вогник любові до Вітчизни, який запалив поет своїми безсмертними творами.

   Генії належать людству. Та все ж кожен із них насамперед  є син свого народу, син землі, яка його народила, дала крила й снагу для високого польоту. У всьому світі знають Черкащину,  як край, де народився і похований Тарас Шевченко. Понад 300 сходинок ведуть на Тарасову гору у Каневі. Ними пройшли понад 11 мільйонів людей зі 150 країн світу, такі приблизні підрахунки.

    За кількістю пам'ятників у світі Тарас Шевченко посідає перше місце серед поетів, митців і національних героїв усіх часів і народів.   Точної інформації про кількість пам’ятників Тарасові Шевченку, на жаль, не існує: цифри називають різні – від 1300 до 2 тисяч. Близько 1300 з них установлено в Україні, 130 – за рубежем – у 38-ми країнах.

     Пропонуємо вам познайомитися з деякими з них.

Літературні перлини духовності

 "Хто Шевченка прочитав, той багатий серцем став".

  Світова слава Т. Шевченка зростає  разом зі славою його народу. Поруч з "Кобзарем" по земній кулі крокують пам'ять, любов і шана.  Беручи  в руки святу книгу – “Кобзар” Тараса Шевченка, цю невелику  книжечку, що відкриває, як зазначав Іван Франко, перед нами новий світ поезії, вибухає, мов джерело чистої холодної води. До нього потрібно  звертатися  в хвилини радощів та смутку.         Читаючи Шевченкові вірші, бачимо, які біди спіткали поета і розуміємо, що всі негаразди пройдуть, тому що наше життя – це білі та чорні смуги. З Шевченком всі біди стають наба-гато меншими. Він є поводирем нашого  життя.   Кожен, хто хоче зберегти живу українську душу, повинен іти на пораду до великого Кобзаря, вчитися любити землю рідну, цінувати свій народ.

   Перечитуймо й перечитуймо “Кобзаря”. Черпаймо з поезії Тараса оту цілющу силу, що допоможе нам воскресити і утвердити нашу Україну такою, якою бачив її у своїх мріях Поет.Увійшовши до нього, можливо, зрозуміємо, звідки та всеосяжна любов до України, її народу та всіх чесних людей світу; звідки брав він силу вистояти у боротьбі проти зла і не зломитися; звідки в бідного кріпака такий високий духовний світ і геніальний талант. Можливо, це розуміння надасть і нам сили, стійкості, мудрості в щоденному подоланні труднощів і боротьбі за себе, за чистоту своєї душі.

   Ми повинні  пишатися, що ми є народ, котрий має такого славетного сина, як Тарас Шевченко. Слово Кобзаря про-буджує в душі кожного із нас родинні почуття до матері Вітчизни.

 Свою Україну любіть,

Любіть її. Во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.