Вітаємо всіх з наступаючим Новим роком!

Коли проб’є дванадцята година,

І старий рік зустрінеться з Новим,

Хай пощастить і Вам, і всій родині,

Ми зичимо, щоб посміхнулись Ви!

Хай казку принесе на крилах вечір,

І казка щоб затрималась на вік,

І під ялинку щоб чарівні речі
Приніс Вам щедрий дядько Новий рік!

Бібліотечні гуляння

«Дай ,Андрію, знати, яку долю ждати».

   Мета заходу: познайомити учнів з давнім народним звичаєм проводити вечорниці та обрядами ворожіння й кусання калити, виховувати в учнів повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні; виховувати інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти народні звичаї та обряди.

Українська світлиця  святково прибрана. Учасники свята в українських костюмах. Лавка, стіл, піч, горщики, макітри. На столі вишитий рушник, а на ньому запашний хліб.

Всіх шановних гостей!

Щиро ми вітаємо,

І годину вечорниць

Вже розпочинаємо.

   З давніх-давен наша Україна славиться святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини, повертається до традицій свого народу.

Серед осінньо-зимових свят виділяється, мабуть, найцікавіше - день Андрія Первозванного, чи, як його ще називають у народі, Калита. 

   У нашій бібліотеці також відбулися бібліотечні гуляння

«Дай ,Андрію, знати, яку долю ждати». 

   Воно вважається парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю. 

   На свято Андрія  дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. 

   Жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили… 

   Діти мали змогу не тільки ознайомитися зі звичаями і традиціями а й приймати активну участь у проведенні вечорниць.

Дівчата вибирали імена і професію судженого,ворожили  під супровід української народної пісні «Черевички», переставляючи чобота від вікна до дверей – чий перший чобіт дійде до дверей – та перша вийде заміж. 

   Позмагатися були запрошені і хлопці: хто більше кульок накидає в шаровари які їм тримали дівчата. Також хлопці розповідали всякі небилиці і оповідки, щоб насмішити дівчат.

Були присутні на вечерницях пан Калитинський і пан Коцюбинський. Пан Калитинський намагався розсмішити противника – жартував, сміявся, пританцьовував  та великим квачем з чорної тканини кресав по писку,щоб той не зміг вкусити калиту. 

Свято Андрія – це радість, щире спілкування, розваги та частування. Це все відбувалося і на наших бібліотечних гуляннях.

 Всі учасники свята хором заспівали пісню «Вареники з сиром» і мали можливість поласувати варениками з капустою, картоплею, сиром і калитою, якою поділився пан Калитинський.

 

Морально-етична бесіда

«Твори добро – даруй надію»

   Від того, як суспільство ставиться до тих, кому з тих чи інших причин важко або не можливо самостійно подбати про себе, залежить рівень цивілізованості цього суспільства.

   Переймаючись буденними проблемами, ми повинні замислитися над непростою долею людей з вадами здоров'я і не тільки у день 3 грудня, а й протягом цілого року не забувати про те, що поруч з нами живуть інваліди, і вони потребують допомоги і уваги.

    З метою формування у дітей почуття милосердя та солідарності з дітьми з обмеженими фізичними можливостями, виховання толерантного ставлення, підтримки та співчуття до інвалідів в бібліотеці  була оформлена виставка-нагадування «Від серця до серця – стежина добра»,  яка супроводжувалась морально-етичною бесідою.

   Під час бесіди діти були ознайомлені з книжками, представленими на виставці. Герої цих книг змогли вистояти в найскладніших ситуаціях не тільки тому, що розуміли: вимагати до себе жалю – це шлях в нікуди, а і завдяки тим, хто був поряд з ними, хто допомагав, підтримував. 

   3 грудня – день сильних духом людей. Такими були письменник Мігель де Сервантес, композитор Людвіг ван Бетховен, винахідник шрифту для незрячих Луї Брайль,  льотчики О.Маресьєв та  І. Драченко, письменник Вл. Титов. Вони вистояли в складних ситуаціях завдяки не тільки незламному духу, а й тим людям, які були поруч з ними.

 Згадаймо наших славних паралімпійців. Лишаються інвалідами діти, які живуть на сході країни. Підтримка для людей з обмеженими  можливостями вкрай необхідна. Не будемо забувати про це.

Свіча пам'яті

"Невиплакана сльоза

України"

 Голодомор 1932 -1933 рр. – страшна трагедія в історії нашої держави. Голодомор забрав мільйони людей. Невідома навіть точна цифра. 

   Щоб не повторилися такі події, ми повинні

 знати та пам'ятати про них. 

   Людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому.

   Дорога у майбутнє пролягає через минуле. Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється.

    А тому наш найсвятіший обов'язок сьогодні – зберегти пам'ять про всіх невинно закатованих, пам'ять про тих, хто не дожив, пам'ять про тих, хто недолюбив, пам'ять про живих і ненароджених.

    Ніхто не має права про це забути. Ми живемо в інший час і не причетні до тих страшних часів. Тому так важливо достукатися до сердець нині сущих. 

    В ці дні люди по всій Україні запалять

свічки, щоб пом'янути тих, кого забрали сталінські катівні та голодна смерть.  Наша пам'ять про тих, хто не встиг запалити свічку.

   Запалімо свічку, хай її побачать ті, хто став зорями. Хай же пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.