середа, 16 квітня 2014 р.

Українські обереги

Етно-рейс

«До вічних істин через сучасне буття».





    І ще для наших прабабусь і бабусь хрест, молитва, великодня крашанка, як і рушник, вогонь в печі, обручка,   а також слова «добрий день!», «З Богом!», «бувайте здорові!» - були не просто предметами і словами, а знаками добра і сили, заступниками від нещасть, були оберегами. В українського народу дуже багато оберегів. 
   

   
     Одні пов’язані з певними життєвими  ситуаціями, обрядами, інші супроводжували людину тривалий час а то й постійно. Обереги – це магічні символи що охороняють людину від усілякої небезпеки.       
     Найпоширеніші обереги  це є молитва, хрест, освячена вода, свічка, калина, вінок, писанка тощо.



  Давня українська хата. На стінах барвисті рушники, розмальована піч, стіл на покуті: на столі – хліб.


  У народі говорилося : «Дім без рушників, як сім’я  без дітей». Рушники – обереги дому, вони супроводжували людину від народження до смерті.

   На рушниках люди записували свою долю. У кожний рушник, як і вишиту сорочку вкладалося багато мрій  про одруження, щасливе сімейне життя. Хай символ рушника завжди буде з вами. Хай на ваших життєвих дорогах – рушниках будуть тільки світлі, радісні кольори і не буде чорних – журби і печалі. 


   Не тільки рушник є оберегом долі людини, й сорочка – вишиванка. Вишиванка – символ здоров’я, краси, щасливої долі, родової пам’яті. Оберіг від всякої хвороби і напасті. А ще є така приказка «Хто народився в сорочці – весь вік щасливим буде».


  Піч у давнину мала священне значення, тому її найчастіше  розмальовували гарними візерунками. У прадавні роки, коли не було церкви, сім’я молилася біля печі.

   
   В ній палало багаття, їй приносили жертви: зерно з нового врожаю, перший кусень тіста перед випіканням хліба, тощо. 


   За давніми віруваннями, за піччю живе домовичок – добрий дух сім’ї. Коли родина переселялася до нової оселі, обов’язково брали зі старої печі жарину й уносили її в нову хату , щоб запалити родинне вогнище в цій оселі.


  Для українців здавна  є традиційним оберегом - вінок, який приносить удачу. Дівчата не лише прикрашали ним себе, а й досить часто його використовували як елемент декорування будинку. Зображення вінків завжди були на одязі, скатертинах, рушниках.    
  Традиційний  український вінок виготовляли з 12 квітів: 
  мальва,









 безсмертник,












 деревій,
 незабудка, 
 чорнобривці,
 барвінок,
 любисток,
 волошка,
 ромашка,
 червоний мак,
  хміль.

   Одне з найпочесніших місць у вінку займає деревій – символ нескореності й непоборності. Ромашка – символ здоров’я, добра і ніжності. Хміль – символізує розум. Уособленням краси, молодості, сили і здоров’я вважають волошку. Квіти безсмертника – означають здоров’я. Про любисток побутує думка у народі як приворотне  зілля. 


   Калина – символ дівочої краси, чистоти. Щоб дівчина була чорнобривою і гарною, вплітали чорнобривці. Червоний мак – символ дівочої  краси, щирих, чистих почуттів. А який же віночок без барвінку який є справжнім символом вічного життя, міцного кохання і шлюбу. Для  того ж барвінок захищає від нечистої сили.

  До віночка в’яжуть кольорові стрічки. Першою по середині _-  світло - коричневу. Це наша земля – ненька. Обабіч неї – дві жовті. Це ясне сонечко. За ними йдуть з різних боків світло – зелена і темно – зелена – жива природа,краса і юність. За ними в’яжуть синю і голубу – небо і вода: вони дають нам силу і здоров"я..Тоді з одного боку – оранжеву: це хліб, з другого боку – фіолетову стрічку. Вона означає  людський розум. А потім малинова  стрічка -_ щедрість і рожева – багатство, достаток. По краях вінка в’яжуть  білі стрічки. Вони означають чистоту душі.


  Разом з рушниками, вишитими  сорочками - писанки є однією з найдавніших галузок нашого народного ужиткового мистецтва. Колись для писанок відбирали переважно яйця» первісток». Писали їх у окремій кімнаті, біля відкритого вогню, передувала роботі щира молитва: писанкар мав бути чистий і душею і тілом. 
   Воду для розведення фарб брали з криниці до схід сонця. Звідси і сильний енергетичний заряд писанки. Писанка  вважається символами життя, сонця, безсмертя, любові і краси  весняного відродження, добра, щастя і містить глибокий зміст. ЇЇ дарують на знак примирення, побажання здоров"я, краси, сили, застосовують як оберіг від лиха та стихій, для лікування різних недуг від переляку і наговорів. Символіка кольорів має велике значення при написані писанки. Символічних малюнків налічують понад 100, кожний з яких має своє призначення. Кривулька, наприклад, або ж безконечник  - символ життя, сонячного руху, початку і кінця. Триніг  символізує  небо, землю і повітря.


  Щодо кольорів, то червоний символізує радість життя ,любов. Жовтий  - місяць та зорі, урожай,  зелений – багатство, буяння рослинного світу, блакитний – чисте небо, здоров» я, бронзовий – матінку-землю, чорний з білим - пошану  до померлих родичів.


  Хрест – є символом приниження людини. Все людське страждання, все моральне чи фізичне зло, від якого  страждає людина, є наслідком гріха. Хрест – стародавнє позначення Вічного Дерева Життя, стародавній знак (символ) життя, істини і спасіння. Хрест має силу відганяти всіляку нечисту силу й охороняти вірного не тільки по смерті, але й усілякі моменти його щоденного й святкового життя: саме тому маленькі хрестики люди носять на собі як ом улети ,вимальовують їх на вікнах та стінах хат. Знак святого Хреста відганяє від нас злого духа і його спокуси , благословення  Боже відводить від нас зло і наділяє нас добром.


  Свічка як уособлення небесного вогню, відігравала значну роль не тільки в повсякденному житі , а й обрядовому. Вона була обов’язковим  ритуальним атрибутом впродовж всього життя  людини: під час народження, весілля та смерті. Це було пов’язано  із традиційним пошануванням  українцями вогню. Свічка набула особливого значення в народній молитві, її застосовували, як один із найважливіших оберегів.













 



 Лялька –  мотанка  - українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг.


 Мотанка, відрізняється від звичайної іграшки відсутністю обличчя. Лялькам – мотанкам  ніколи не малювали обличчя. 

   За стародавніми повір" ями  саме через лице в ляльку  вселяється душа. А душа буває доброю і злою. 
  Мотанка безлика, вона не має обличчя, замість очей, рота  мотали з ниток чи  стрічок  хрест – солярний знак, знак  сонця, знак доброти , дуже сильний оберіг  що несе в собі, і що притягує  сонячну енергію з усіх чотирьох куточків світу. Мотанка несе в собі тепло людських рук, любов і турботу з якою створена. Вона несе в собі сонячну енергетику…!

 

   Коровай - великий круглий ,священний  хліб. Випікають його на свята. Прикрашають складними візерунками з тіста і гілочкою калини, яка є символом кохання, щастя і достатку. 



   Чим пишніший і красивіший  коровай,тим щасливіше і багатше життя чекає молодят, які скуштували коровай . Згідно з українським звичаєм, дорогих гостей зустрічають короваєм,який виносять на вишитому рушнику.



  Людина і праця, людина і пісня, людина і витвір мистецтва – це все вічне, безсмертне, щось своєрідне і глибоко  вражаюче.



 Наш український народ працьовитий, щедрий на таланти, здібний, обдарований. 


  Тож гордімося  що ми українці і пам’ятаймо  про наші українські традиції і наші обереги.

пʼятниця, 11 квітня 2014 р.


Так натхненно дзвонять Великодні дзвони!






 День Воскресіння Ісуса Христа – Великдень – одне з найбільших свят християн. У дохристиянські часи на цю пору припадало свято весняного сонця і пробудження природи від зимового сну.



Великодню передує сім тижнів Великого посту, коли суворо дотримуються заборони не лише на вживання скоромних страв, але й на всілякі розваги.



Останній тиждень перед Великоднем називають БілимЧистим,або Вербним. У ці дні очищають, прибирають усе в господарстві, в хаті, прикрашають хату,  вивішують найкращі святкові рушники, килими.



Найважливіший день Вербного тижня –четвер. Його називають Страсним, Чистим, або Живним. Ввечері всі дорослі члени сім'ї йдуть до церкви – „на страсть”, щоб почути розповідь про останній день Христового життя на землі, освятити свічку. 

 Запалену  свічку несуть додому, захищаючи її, щоб не згасла в дорозі. Ця страсна, громична свічка – оберіг від усього лихого.

Час перед Великоднем і саме свято наші предки вважали особливим чарівним часом. Тому,  у Чистий четвер до сходу сонця мама  будить дітей, наливає  у миску непочатої води, вкидає в неї жменю жита, крашанку і по черзі вмиває  менших, а старші вмиваються самі: щоб на життя велося, щоб рум'яними від здоров'я були щоки, щоб цвіла краса на дитячих личках.

Кажуть люди, цього дня навіть ворон своїх дітей купає.  В цей же четвер  стрижуть  дітей, перуть білизну, одягаються у все чисте і святкове.
В п'ятницю печуть  паску – головний хліб свята. Форма паски по всій Україні однакова: круглий хліб, спечений з пшеничного борошна на молоці, яйцях, з маслом, цукром.



Останні передсвяткові клопоти закінчуються  в суботу. В цей  день фарбують крашанки, пишуть писанки,  печуть ковбаси, м'ясо, ціле порося.


Ввечері потроху кожної із святкових страв господиня кладе  в корзину, накриває святковим  рушником – все це несуть  до церкви посвятити ще з вечора, якщо родина йде  на всенощну службу, чи вдосвіта, коли після закінчення заутрення розпочинається освячення пасок.



Дуже красиве видовище, коли з винесеними корогвами, хрестом, іконою Христа, Євангелієм, робить священник обхід довкола церкви. В цей час співає хор: „Христос Воскрес!”, дзвонять дзвони.




З освяченими пасками люди поспішають додому. Сідають за святковий стіл і розговляються. Першою їдять свячену писанку, або крашанку, потім паску, а далі решту страв. І це не  святковий сніданок, а урочиста трапеза – священнодійство.

Всі три дні свята ходять у гості. За народними повір’ями, три дні великодніх свят радіє все на землі і в небесах суще. І є в ці три дні така мить, коли Господь відкриває небо, щоб почути і виконати одне заповітне бажання кожної людини, в якої чисте серце.
Тому до Великодня рекомендувалося помиритися навіть із затятим ворогом, кожному прогнати з серця ненависть, зло, заздрість.