Мово, моя материнська! Мово, моя Українська!
Як нема без зірок небозводу
Як блакиті без сонця нема,
Так і мови нема без народу,
І народу без мови нема.
В.
Забаштинський.
Батьківщина починається з
батька і матері, з оселі,де ми вперше
побачили світ, з мови якою розмовляють ваші батьки.
Мова – духовна скарбниця нації.
Це не просто засіб людського спілкування, це те що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи справжню людину, кожен із нас
повинен передусім створити в своїй душі світлицю в якій зберігається найцінніше
– мова.
Рідна мова! Запашна, співуча,
гнучка ,милозвучна, сповнена музики та квіткових пахощів.
Рідне слово… Воно бринить,
хвилює душу. Бо мова українська – то невичерпне джерело, скарб народного духу.
Вона мелодійна, ласкава, ніжна, багата. Мова – це серце нації і канва на якій
людина вишиває узори свого буття, особистість, вона має обличчя, свій характер,
темперамент, свою культуру, мораль, честь і гідність, своє минуле і майбутнє.
Мова – це невичерпна духовна скарбниця, до якої народ безперервно докладає свій
досвід, розум і почуття.
До нашої бібліотеки завітали
діти дитячого садочка № 31 (старша група) . Їм було запропоновано перегляд літератури «Мово, моя материнська, мово, моя
Українська».
На виставці були представлені
книги українських письменників, які оспівують і шанують нашу мову.
Діти
з великим задоволенням познайомились з книгами і журналами.
А також про мову
переглянули лялькову виставу «Нечупара Замазуренко, або як звірята книгу
лікували».
Мово моя, ти пречиста і славна,
Трепетна, наче ранкова роса.
Ти називаєшся нині - державна!
Все в тобі є : і багатство і
краса.
