субота, 19 липня 2014 р.


"Найбільше я хочу, щоб мир був на світі"

Конкурс малюнків на асфальті.









        Літо - це не лише гарячий асфальт та канікули після тривалого навчання. Це і зустріч з друзями, гарний настрій. Життя прекрасне. Воно дарує нам безліч приємних днів, одним з яких став  і цей день. Серед яскраво-кольорових клумб та рабаток, де відчувається духмяність квітів, проходив конкурс малюнків на асфальті під назвою "Хай завжди буде сонце".                       

                                     


                                             


  

    Учасники конкурсу: всі бажаючі. Діти працювали творчо, натхненно. Вони не просто відпочили, а зробили це активно та ще і отримали своєрідний курс арт-терапії.   

                             




                                                  

  Нагородою для всіх учасників конкурсу та його організаторів стали спілкування в приємному товаристві, доброзичливі усмішки на обличчях.









                         Найбільше я хочу, щоб мир був на світі,                                     Як небо - у зорях, а сад наш - у квітах.                                       Найбільше я хочу, щоб сонце щоранку                                        Зі мною віталось, присівши на ганку.                       

                                            



пʼятниця, 18 липня 2014 р.




 «Літо, літо миле,я дитя щасливе».





                    Літо ! Літо! Це прекрасно !
              Ось воно до нас прийшло.
                      В небі сонце сяє ясне               
           Пригріва своїм теплом.




       Літо… Як багато в цьому слові "сплелось" та "відгукнулось" - відпустки, канікули, численні поїздки, враження, зустрічі.
    Літо – це весела пора для школярів, яка дана їм для зміцнення здоров’я і духовного зростання. Літні канікули – це гаряча пора для бібліотекарів, коли дітей не тільки обслуговують книгою, а й організовують для них цікаве і змістовне дозвілля.
    Під час літніх канікул до нашої бібліотеки користувачі приходять з друзями, подругами, цілими компаніями.


       Літо – це канікули з веселими іграми, забавами, пригодами такнижковими дивами. Та не можна уявити навіть найцікавіший відпочинок без книжки.



       Для корисного і веселого відпочинку в дні літніх канікул
бібліотеки організовують і проводять  заходи в рамках Програми літнього читання
.






      В Інтернет – куточку бібліотеки проводяться заходи «Канікули в Інтернеті», які насичені найрізноманітнішими заняттями. Всі заняття відбуваються в ігровій формі у вигляді тренінгів та майстер – класів.



    Дітей тут чекають море незабутніх емоцій і пригод в компанії нових друзів! Тут вони можуть проявити приховані таланти  і провести канікули з користю! Нудно у нас не буває нікому!




пʼятниця, 4 липня 2014 р.


 


 

«Купальські вогні»






 
   
    Жодному з язичницьких свят не випала така пильна увага і довге життя, як святові Купала.





     День Купала, який припадає на 7 липня, збігається з літнім сонцеворотом. У давніх слов'ян Дажбог — бог Сонця — був найшанованішим серед інших міфологічних божеств. Це і зрозуміло, бо від сонця залежав урожай, а отже, і життя землеробів, якими споконвіку були українці. Наші пращури вважали, що саме сонце подарувало життя усьому на землі. Тому річний цикл сонця співпадав з найважливішими ритуальними дійствами. Одним з них було Купало, котре символізувало літній сонцеворот, тобто найвищий культ сонця.
      Християни не змогли заборонити це свято, тому поєднали його з Різдвом Святого пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Івана. Ось так з'явилося християнізоване свято з подвійною назвою — Івана Купала.






      Як кожне народне свято, день Івана Купала відбувається з багатьма своєрідними обрядами і піснями.

 













     Все село збиралося біля річки. Там запалювалося священне вогнище, що виступало символом небесного сонця. Воно мало горіти цілу ніч.








   
      Бажаючі, особливо парубки та дівчата, перестрибували через нього три рази, тим самим вони ніби очищувалися. Парубкам це давало сили та здоров'я, дівчатам — красу. Якщо вдало перестрибнуть багаття хлопець зі своєю дівчиною, це означає, що вони неодмінно одружаться і будуть щасливі в шлюбі.




      Зі святом Купала пов'язані два найголовніші персонажі — власне Купало та Марена.


 


















     Це були дві символічні фігури парубка та дівчини. Марена готувалася із вишневої гілки, яку уквітчували та вбирали у жіночий одяг.


      Біля неї водили хороводи і співали пісні. В цей час свою ляльку готували парубки. Купало робився з жмута соломи. На нього одягали чоловічий одяг. Вже вночі Марену і Купала топили, при цьому співаючи:
Утонула Мареночка, утонула. На верх кісонька зирнула...
Ой купався Іван та у воду упав. Було ж тобі, Іваночку, не купатися...
     На свято Купала дівчата обов'язково ворожили: вони заздалегідь плели вінки, встромлювали в них свічку і пускали річкою.













     Якщо вінок добре пливе і горить, то дівчина цього року одружиться, якщо вінок крутиться на місті, то "доведеться ще дівувати, а якщо у когось вінок затоне, то це вже віщувало нещастя. Парубки намагалися спіймати вінок своєї коханої, це означало, що вони проживуть все життя в парі.

 




     Зі святом пов'язано багато легенд. Найпопулярнішою була легенда про цвіт папороті.




     Вважається, що папороть цвіте раз на рік. Той, хто дістане собі ту квітку, стає мудрим і сильним, зможе протидіяти нечистій силі, почує мову дерев і побачить скарби, що заховані в землі. Зрозуміло, чому так багато сміливців йшло вночі в ліс шукати той цвіт папороті, хоча це було дуже небезпечно, бо чорт всіляко намагався перешкодити людині дістати бажаний скарб.
    Мені здається, що це свято — найпоетичніше і найвеселіше з усіх народних свят. Тому дуже шкода, що його або вже зовсім не святкують, або роблять це зовсім невідповідно до традиції. Свято Івана Купала символізувало духовне єднання людини із природою, освячувало почуття молодих сердець. Символом очищення від усього гріховного були вогонь і вода, а все погане тонуло разом з Мареною.


 

 


 І люди справді в це вірили, а з цією вірою оживала їх надія на краще майбутнє.