"Невиплакана сльоза
України"
Голодомор
1932 -1933 рр. – страшна трагедія в історії нашої держави. Голодомор забрав мільйони людей. Невідома навіть точна цифра.
Щоб не повторилися такі події, ми
повинні
знати та пам'ятати про них.
Людина не живе в одному часі, а у трьох
часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому.
Дорога у майбутнє
пролягає через минуле. Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо
історія повторюється.
А тому наш найсвятіший обов'язок сьогодні – зберегти пам'ять про всіх невинно закатованих, пам'ять про тих, хто не дожив, пам'ять про тих, хто недолюбив, пам'ять про живих і ненароджених.
Ніхто не має права
про це забути. Ми живемо в інший час і не причетні до тих страшних часів. Тому
так важливо достукатися до сердець нині сущих.
В ці дні люди по всій Україні запалять
свічки,
щоб пом'янути тих, кого забрали сталінські катівні та голодна смерть. Наша пам'ять про тих, хто не встиг запалити свічку.
Запалімо свічку, хай її побачать ті, хто став зорями. Хай же пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість
і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.
