вівторок, 13 грудня 2016 р.

Бібліотечні гуляння

«Дай ,Андрію, знати, яку долю ждати».



   Мета заходу: познайомити учнів з давнім народним звичаєм проводити вечорниці та обрядами ворожіння й кусання калити, виховувати в учнів повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні; виховувати інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти народні звичаї та обряди.
Українська світлиця  святково прибрана. Учасники свята в українських костюмах. Лавка, стіл, піч, горщики, макітри. На столі вишитий рушник, а на ньому запашний хліб.


Всіх шановних гостей!
Щиро ми вітаємо,
І годину вечорниць
Вже розпочинаємо.
   З давніх-давен наша Україна славиться святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини, повертається до традицій свого народу.

Серед осінньо-зимових свят виділяється, мабуть, найцікавіше - день Андрія Первозванного, чи, як його ще називають у народі, Калита. 

   У нашій бібліотеці також відбулися бібліотечні гуляння
«Дай ,Андрію, знати, яку долю ждати». 

   Воно вважається парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю. 
   На свято Андрія  дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. 

   Жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили… 
   Діти мали змогу не тільки ознайомитися зі звичаями і традиціями а й приймати активну участь у проведенні вечорниць.





Дівчата вибирали імена і професію судженого,ворожили  під супровід української народної пісні «Черевички», переставляючи чобота від вікна до дверей – чий перший чобіт дійде до дверей – та перша вийде заміж. 






   Позмагатися були запрошені і хлопці: хто більше кульок накидає в шаровари які їм тримали дівчата. Також хлопці розповідали всякі небилиці і оповідки, щоб насмішити дівчат.




Були присутні на вечерницях пан Калитинський і пан Коцюбинський. Пан Калитинський намагався розсмішити противника – жартував, сміявся, пританцьовував  та великим квачем з чорної тканини кресав по писку,щоб той не зміг вкусити калиту. 
Свято Андрія – це радість, щире спілкування, розваги та частування. Це все відбувалося і на наших бібліотечних гуляннях.


 Всі учасники свята хором заспівали пісню «Вареники з сиром» і мали можливість поласувати варениками з капустою, картоплею, сиром і калитою, якою поділився пан Калитинський.