пʼятниця, 20 березня 2015 р.

Березневі канікули.

«Бібліотека - добрий чарівник, у ній багато різних книг"






 Щороку   хвилююча мить чарівної весни у березні приносить до нас традиційне і довгоочікуване свято – Всеукраїнський тиждень дитячого читання, який   припадає на шкільні березневі канікули.

 Свято дитячої та юнацької книги - це відкриття нових імен в літературі, вшанування митців, ювілярів, спілкування читачів з цікавими людьми - поетами і письменниками, художниками.

 Завітавши до нашої бібліотеки, ти опинишся в Країні мудрих книг, де за допомогою добрих чарівників - письменників познайомишся з героями книжок, також на вас чекають дивовижні мандрівки, знайомство з неосяжним всесвітом цікавих книг. 

Не забудь при цьому взяти в мандри любов до книги, кмітливість, гумор і добру посмішку.  






На протязі тижня запрошуємо відвідати такі  масові заходи: 



23.03.15 - Літературний калейдоскоп: "О, Книго! Мудрості святине! Народу й роду берегине..." - 1 - 4 кл.




24.03.15
- Літературна світлиця "Чарівник калинового слова" ( до 95 - річчя від дня народження Д. Білоуса) - 5 - 6 кл.



25.03.15
- День інформації: "Сузір'я вічного та мудрого" (книги - ювіляри 2015 року).


26.03.15
- Презентація прочитаних книг: "Прочитай, не пожалкуєш" - 7 - 8 кл.


27.03.15 - Лялькова вистава: "Книжкове царство - мудре государство" - 1 - 4 кл.


Всіх небайдужих до книги запрошуємо в нашу бібліотеку.



четвер, 12 березня 2015 р.

Шевченківські читання


«Твій біль, твою любов, Кобзарю, дозволь до серця прихилити».


   Т.Г. Шевченко — великий український народний поет. Життя нашого генія таке дивне, що слухаючи про нього, можна було б сказати, що це якась легенда, коли б усе те не було правдою.

   Дата 9 березня 1814 року пам’ятна в  історії української літератури. Тоді, темної ночі, перед світанком, у селі Моринцях на Звенигородщині, у хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгарда, блиснув єдиний на все село вогник: народилася нова панові кріпацька душа, а Україні — її Великий співець — Тарас Шевченко. Безрадісним було дитинство Тараса. Тяжке кріпацьке життя. Був він і пастухом, і кухарчуком, і козачком, тобто слугою у пана.

   Тарас Григорович Шевченко прожив усього 47 років, із яких 24 роки був у кріпацтві. 10 років мучився у солдатській неволі на засланні і всього 13 років був вільною людиною.
   Всього 13 років волі…

   Минуло вже багато з дня народження славного сина України, але в багатьох  українських родинах ви бачите прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Він  -  як   член сім’ї , як найдорожча людина.
В день народження Т.Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні, вшанувати великого Кобзаря.

   Поезія Т.Г. Шевченка стала нетлінною частиною духовного буття українського народу. Т.Г. Шевченко для нас — це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть. З чого черпають сили й надії.

   Минають віки, стираються написи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка — живе і вічне. Вивчаймо його, думаймо над його істиною, виконуймо його заповіти, які посилав він синам свого народу. І серед них — найперший і найголовніший:
Свою Україну любіть,
Любіть її… Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.

   З нагоди 201 річниці від дня народження, в нашій бібліотеці  відбулися Шевченківські читання. Їх учасниками стали наші найменші читачі.
   Метою  заходу є розширення  знань  учнів про життя і творчість Т.Г. Шевченка. Розвивати мислення, творчу уяву, активність, працювати над виразністю читання. Виховувати пошану та любов до свого народу.


середа, 4 березня 2015 р.

Екскурс в історію











  Цікаво, що всі вважають – день 8 березня – Міжнародний Жіночий День існував завжди, і наші пращури чоловічої статі ще в стародавні часи вітали своїх обраниць і улюблених бабусь, і дочок з цим святом, надаючи знаки уваги. Саме в цей день розкуповуються всі квіти в магазинах, а жіночі сувеніри закінчуються задовго до цього. Але як і з чого почалося святкування Жіночого дня і чому саме 8 березня?


   Сучасне святкування Міжнародного жіночого дня відрізняється від його початкового призначення. Колись воно мало на меті утвердити принципи гендерної рівності. Зараз це просто свято весни, ніжності, жіночої краси, це зайвий привід приділити увагу найдорожчим жінкам. Це свято відзначають в ООН. В Україні і ще деяких країнах воно навіть має статус державного.
  Ми пропонує зробити невеликий  екскурс в історію.


1857
    Текстильниці міста Нью-Йорк навесні 1857 року пройшли «маршем порожніх каструль» по центру Манхеттена, висуваючи в своїх вимогах рівні права для жінок, збільшення заробітної плати і поліпшення умов праці. Людей, природно, розігнали, проте шум навколо ще стояв довго, через незвичайність демонстрації. Цю демонстрацію назвали “Жіночим днем” …


  Минуло більше 50 років, і в 1908 році в останню неділю лютого, сотні тисяч жінок були на вулицях Нью-Йорка. Демонстрація, була приурочена до дня жінок 1857 року. Вони знову виступили проти жахливих умов праці, проти праці дітей і вимагали виборчого голосу. Наказ розігнати демонстрацію отримала поліція, яка пустила в хід навіть шланги з холодною водою.
  У 1909 «Жіночий День» знову ж був відзначений страйками і маршами жінок. У 1910 році феміністки і соціалістки провели цей День вже по всій країні. У цьому ж році, але трохи пізніше, делегатки поїхали із Сполучених Штатів Америки в Копенгаген на II Міжнародну Конференцію жінок-соціалістів, там же зустрілися з Цеткін …
  Клара Цеткін була так натхненна діями “американських соціалістичних сестер», що запропонувала їм на конференції поставити питання про те, щоб у всьому світі жінки обрали один певний день, коли вони зможуть залучати думку громадськості до своїх вимог. У конференції брали участь більше 100 жінок з понад 17 країн світу. Вони дуже гаряче підтримали таку пропозицію поіменним голосуванням. Так і виник Міжнародний день жінок у боротьбі за рівноправність: політичну, економічну і соціальну.



  Свято жінок існувало ще у Древньому Римі. Стосувалося воно як вільних жінок, так і рабинь. Вільні жінки у цей день отримували подарунки, їх вітали і шанували, а рабиням влаштовували додатковий вихідний день.


  Сучасний Міжнародний жіночий день розпочинає свою історію з 1910 року, коли у Копенгагені пройшла друга Міжнародна конференція працюючих жінок. Саме на ній було висунуто ідею святкування такого дня. Пропозицію внесла Клара Цеткін – лідер жіночої групи демократичної партії Німеччини. Метою заснування такого свята на той час була боротьба жінок за свої права. Незважаючи на підтримку такої пропозиції, на цій конференції остаточної дати свята встановлено не було.


  Вперше Міжнародний жіночий день відзначався 19 березня. Це відбулося 1911 року у Австрії, Данії, Німеччині і Швейцарії. Тоді пройшли багатолюдні демонстрації з вимогами надання прав жінкам.
Офіційного статусу «Міжнародного жіночого дня» свято набуло після рішення ООН у 1945 році. Проте міжнародним воно так і не стало. Великого поширення це свято набуло в країнах колишнього Радянського Союзу. Тут, активно засновуючи власні свята, радянські діячі у 1965 році зробили 8 березня державним вихідним днем.
  Вихідним днем Міжнародний жіночий день є у 28 країнах. В інших країнах його відзначають також вельми активно, проте без надання статусу державного свята.
У таких країнах як Китай, Мадагаскар, Непал і Македонія Міжнародний жіночий день є святом тільки для жінок. Для чоловіків це звичайний буденний робочий день.


  Є люди, які вважають, що насправді 8 березня не міжнародне свято. Але ж ще в 1977 році ООН прийняла резолюцію 32/142 і закликала всі країни світу проголосити 8 березня Міжнародним Жіночим Днем – Міжнародним Днем боротьби за жіночі права. До цих пір цей день оголошений національним вихідним днем ​​в республіках :Китаї, Гвінеї-Бісау, Анголі, Буркіна-Фасо, Македонії, Камбоджі, Конго (в цій країні свято носить назву свята конголезьких жінок), Непалі, Монголії, Лаосі, Північній Кореї і Уганді. Цікаво, що в Сирії 8 березня святкується як День Революції, в Ліберії ж як День пам’яті полеглих.
Так і з'явився  Міжнародний Жіночий день.

З наступаючим святом, дорогі наші жінки! Щастя вам!




четвер, 19 лютого 2015 р.

Поетична скринька

«Наша мова - мова вічної землі, наше слово - слово вічного народу»


  Відомий український письменник XIX століття Панас Мирний писав: «Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздуми, досвід, почування».

Багато різних мов на світі. За підрахунками вчених, їх близько трьох тисяч, але для кожної людини є своя, рідна мова.

   Мова – це диво, яке ми чуємо від миті свого народження, це почуття, які допомагають нам виразити любов і турботу про рідних та друзів, це радість, якою ми ділимось з коханою людиною, це душа, що випромінює життєву силу,  це невичерпне джерело, звідки ми черпаємо наснагу, знання і прагнення осягнути всесвіт.

   Мова – це одне з багатьох чудес світу. Вона являється тим цінним надбанням нашого буття, тією скарбницею важливих знань, що визначає нашу ментальність. У ній сконцентровано всі бажання, надії та сподівання мільйонів людей, що являють собою єдиний народ.

   Саме вона – наша мова – втілює в собі український характер, нашу пам’ять, історію та духовну міць, наші звичаї і традиції, розум і багатющий досвід поколінь, ніжну красу і силу душі людської.

  Українська мова – це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов’їна. Наша мова прекрасна і барвиста, наче дощова веселка. Не можна ходити по рідній землі, не зачаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою. Тому, щорічно, 21- го  лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Це свято саме тієї мови, якою ми розмовляємо, пишемо, читаємо.


   Ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не  можемо жити. Що це? Мова…

  Україна – золота чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народилися і живуть. Кожен народ гордий з того, що він має державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. 




Без мови ми  - ніхто, а маючи свою мову – ми нація, горда і незалежна.
Любіть свою мову й ніколи
Її не забудьте в житті,
А хто свою мову забуде,
Той серце забуде своє.
  І хотілося б, щоб від сьогоднішнього дня ви залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові до рідної мови, щоб ви завжди пам’ятали, про те багатство, яке є у кожного із нас, і багатство це – наша рідна мова.


  Сьогодні на святі у нас побували вихованці дитячого садочку №30. Мета нашого свята: прищеплювати і розвивати почуття патріотизму, національної гордості за мову, за тих, хто передавав у спадок цей неоціненний скарб, вдосконалювати мовну культуру дітей, збагачувати їхній словниковий запас, виховувати прагнення розмовляти українською мовою,розвивати уважність, кмітливість, спостережливість, виховувати любов до рідної мови, прагнення її вивчати.

То ж вивчайте рідну мову
Вже тепер з маленьких літ
Українське наше слово
Хай звучить на цілий світ!
Хай лунає мова в світі
Повна сили і тепла,
Не цурайтесь мови, діти,
Не замутьте джерела!