Творчість наших читачів.

Він серце українського народу, 

Пророк і геній рідної землі.

Он  жив! У всех душа нетленна,

но он особенно живет.

Спасибі  тобі,  хлібе, за життя.    

Сторінками  улюблених  книжок.

У  гармонії  з  природою.

Світ  чудовий – світ  казковий.

Ти  будеш  жити,Україно,- Країна  щастя  і  добра.

Світ  фантазії

Парк-перлину  і  його  природу             

Я  люблю, як пісню  солов’я.                                                     

 

В  хоккей  играют  настоящие мужчины.

Шановні читачі !

Наша бібліотека оголошує конкурс на кращий малюнок , присвячений 200 - річчю з дня народження  Т.Г.Шевченка  "Тарасові твори сіяють, як зорі" який  проводиться з 26.02 по 5.03.2014року.Бажаючих  запрошуємо взяти участь у конкурсі.

Мово, моя материнська! Мово, моя Українська!

Як нема без зірок небозводу

Як блакиті без сонця нема,

Так і мови нема без народу,

І народу без мови нема.

                 В. Забаштинський.

  Батьківщина починається з батька і матері, з оселі,де ми  вперше побачили світ, з мови якою розмовляють ваші батьки.

  Мова – духовна скарбниця нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те що живе в наших серцях. Змалечку  виховуючи справжню людину, кожен із нас повинен передусім створити в своїй душі світлицю в якій зберігається найцінніше – мова.

  Рідна мова! Запашна, співуча, гнучка ,милозвучна, сповнена музики та квіткових пахощів.

  Рідне слово… Воно бринить, хвилює душу. Бо мова українська – то невичерпне джерело, скарб народного духу. Вона мелодійна, ласкава, ніжна, багата. Мова – це серце нації і канва на якій людина вишиває узори свого буття, особистість, вона має обличчя, свій характер, темперамент, свою культуру, мораль, честь і гідність, своє минуле і майбутнє. Мова – це невичерпна духовна скарбниця, до якої народ безперервно докладає свій досвід, розум і почуття.

  До нашої бібліотеки завітали діти дитячого садочка № 31 (старша група) . Їм було запропоновано перегляд  літератури «Мово, моя материнська, мово, моя Українська».

 На виставці були представлені  книги українських письменників, які оспівують і шанують нашу мову. 

Діти з великим задоволенням познайомились з книгами і журналами. 

А також про мову переглянули лялькову виставу «Нечупара Замазуренко, або як звірята книгу лікували».

  Мово моя, ти пречиста і славна,

  Трепетна, наче ранкова роса.

  Ти називаєшся нині - державна!

  Все в тобі є : і багатство і краса.

 

Найсердечніші вітання у всесвітній день кохання!!!

   14  лютого день Святого Валентина, день всіх закоханих . А  що  знаєте ви про це свято ? Хто такий  Святий Валентин?

  За стародавньою традицією всі молоді люди, юнаки та дівчата можуть не криючись освідчуватись в коханні, посилати своєму коханому чи коханій листівки прикрашені червоними серцями або який не-будь подарунок, що має форму серця, або ж червоний тюльпан.

 Згідно перської легенди , червоний тюльпан виріс від сліз закоханих. І став  нев"янучим символом любові. 

Дарують цього дня серця, їх ще називають валентинками.

 

  А ще одна легенда...

 Багато століть тому давньоримським воїнам закон не дозволяв одружуватися поки вони перебували на службі. А служба тривала тоді 25 років. Святий Валентин, пастир і духовник , потайки благословляв люблячі серця і вінчав їх. Закляті вороги і заздрівники видали його.Він був страчений 14 лютого, з тих пір цей день святкують як день закоханих.

  Наша бібліотека гостинно відчинила двері  для дітей дитячого садочка № 31, ознайомила їх з виставкою-букетом.

  Виставка діяла протягом дня, де кожен відвідувач мав змогу отримати валентинку та ознайомитись з представленою літературою.

 Малята з задоволенням переглянули лялькову виставу про життя Святого Валентина.

 На день Святого Валентина в нашій бібліотеці була оформлена виставка – букет під назвою «Найсердечніші вітання у всесвітній день кохання». 

                    

Відвідувачі мали змогу отримати на їх адресу привітання  ,які для них підготували працівники нашої бібліотеки.

Сподіваємось, що такі свята відчиняють  людські серця для любові, добра, щирості та приносять емоційні задоволення.

«Хай славен буде у віках, його безсмертний геній»

(бесіда – рекомендація)

                                      Йдуть до нього люди, як до Бога.

                                      Йдуть з усього світу на поклін.

                                      Йдуть, хоч стежка стелиться терново.

                                      Йдуть і йдуть без ліку і числа,

                                      Щоб вогнем Тарасового слова

                                      Очищати душі і тіла.

        З висоти Чернечої гори ми чуємо голос нашої долі. То безсмертний голос Тараса. Другого такого нема і не буде, щоб так його величали.

        Скільки років прожив  Шевченко і яких років? Всього 47. З них – 24 роки у кріпацтві, 10 – у солдатській неволі, 13 років – на волі, вільною людиною.

        Народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринці Звенигородського повіту на Київщині в родині сеелянина – кріпака. Ріс він допитливим, кмітливим, мав добру пам᾽ять, добре вчився у дяківській школі. У нього рано з᾽явилися здібності до малювання, співу, писання віршів. Вугіллям, крейдою чи олівцем він малював скрізь де тільки міг: на стінах, на дверях, на папері. Тарас наймитував, а випадала вільна часина – читав і малював.  

  

         Вечорами по закутках, щоб ніхто не бачив, плакав із горя, але думка навчитися малювати у маляра не залишала хлопчика. Так він потрапив до хлипківського маляра.Той згодився навчити хлопця малювати, але пан Енгельгард забрав його до себе в Петербург, і Тарас став козачком.  Стверджують, що саме тоді Тарас почав складати і свої перші поезії. З того часу Шевченко – художник і Шевченко – поет йшли поруч тернистими стежками життя.

          У Петербурзі відбулася зустріч Тараса із земляком - художником Сошенком, байкарем Гребінкою, художниками Брюлловим, Венеціановим, із поетом Жуковським, після якої змінилася доля Тараса Шевченка. Вони побачили здібності молодого художника і 22 квітня 1838 року викупили його з неволі. І він виправдав  надію своїх друзів. У 1845 році він закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними медалями і званням «вільного» художника. Тарас малював портрети, картини, ілюстрував свої вірші.  У Києві працював художником в Археографічній комісії, став членом Кирило-Мефодіївського братства, яке боролося проти панів і царя. Коли було заарештовано членів братства, у них знайшли ( і в самого Шевченка) бунтівливі Тарасові вірші.

        Дуже жорстоко покарали за це поета і художника– 10 років солдатської муштри, які й підірвали його здоров᾽я.Вирок царя повинен був означати й духовну смерть Кобзаря – йому заборонялось писати й малювати. Але… зболена душа не могла мовчати – писав і малював, ховаючи у «захалявні книжечки» і ховав їх за халявою чобота.

  Помер Тарас Шевченко у Перебурзі, впавши на долівку у своїй майстерні 10 березня 1861 року. Йог обуло поховано на чужині, але згодом перевезено і перепоховано в Каневі на Чернечій горі.

                                           Щовесни, коли тануть сніги,

                                           І на рясті засяє веселка,

                                           Повні сил і живої снаги

                                           Ми вшановуєм пам᾽ять  Шевченка.

   Під час екскурсії до бібліотеки діти ( ДНЗ №31) мали можливість ознайомитись з куточком "Він - серце українського народу, Пророк і геній рідної землі.", з книжковою виставкою "На вічнім шляху до Тараса".