четвер, 8 січня 2015 р.

Віртуальна виставка


«Поет зраненого серця».
(До 80 – річчя від дня народження В.Симоненка).

 Я хочу буть несамовитим, 
 Я хочу в полум’ї згоріть,
 Щоб не жаліти за прожитим,
 Димком на світі не чадіть.
                            В.Симоненко.
 
  «Серед літераторів трапляються  й такі, без яких їхня доба могла б спокійно обійтись, нічого істотного не втративши. А є такі, що стають виразниками свого часу, живими нервами його драм і борінь, відтворюють у собі самий дух епохи,-
її кровообіг проходить крізь них… Симоненко такого типу поет. По таких читач вимірює  свої емоції, свої заповітні думи».
                                                                                             О.Гончар.
    Доля відміряла Василю Андрійовичу Симоненку до прикрого мало – 28 літ. Народився він 8 січня 1935 року в глухому поселенні  Біївці на Полтавщині.
   Навчання в середній школі, з 1952 року – факультет журналістики Київського університету, з 1957 працював у редакціях газет «Молодь Черкащини», «Черкаська правда», «Робітнича газета».  Проте змістом і сенсом його життя була поезія і тільки поезія.

 Життя мов спалах блискавки: Спогади друзів і колег про Василя Симоненка.-Черкаси:  «Черкаспресфото», 1991р.
 
 Відомо, що майже сім років поет жив і трудився у Черкасах. У  книзі зібрані спогади переважно про той період його життя. Їх автори – друзі, колеги В.Симоненка. Тобто – це розповіді  з перших вуст, перших рук.  І хоч кожний висловлює суб’єктивні судження, своє бачення особи Симоненка, як людини і поета, вони доповнюють портрет, висвічують різні грані характеру, відкривають ще невідомі сторінки його біографії. Отже, запрошуємо до книги.



  
Шитова, Л.  Я воскрес, щоб із вами жити: Філософія життя і творчості В.Симоненка.- Черкаси, 2005.   
 Серед численних матеріалів, що з’явилися друком, спогад –есей  Лілії Шитової – колишньої  його колеги по «Молоді Черкащини» - є одним із найдетальніших і найпереконливіших, а це надає йому неперебутньої цінності і покладає надію на непроминущу увагу широкої громадськості   до життя і творчості лицаря української поезії. Тож кожне правдиве слово про нього тих, хто добре знав його і щиро шанував, допоможе уявити талановитого поета і журналіста, який поклав своє коротке полум’яне   життя  на олтар незалежної України,котру він самовіддано любив.

 У 1962 році з’явилася перша збірка поезій Василя Симоненка «Тиша і грім». Митець готує до друку книжку – «Земне тяжіння». Однак вийшла вона у світ уже після смерті поета – у 1964 році.
   З неймовірними труднощами друзям доводилося «пробивати» кожну його
книжку, щоб його твори побачили світ.

 Симоненко В.А. Поезії. К.: Рад. письменник, 1984.

    До цього однотомника, крім кращих віршів, поем і казок, увійшли також окремі твори, які були відомі з періодики або зберігалися в архіві письменника. Багата його спадщина на інтимну лірику, невіддільну, однак, від громадянського, загальносуспільного начала, позначену повагою, любов’ю до людини.
 
В.Симоненко.Народ мій завжди буде. К.: Веселка,1990.

   Книжку склали вірші, поеми, легенди та казки. До неї увійшли також ранні маловідомі твори, які друкувалися лише в періодичній пресі. Увійшли в цей збірник веселі дотепні казки поета, а «Казка про Дурила» - лебедина пісня поета, бо вона написана не тільки для дитячої уяви, а й для дорослої пам’яті про пережиті, криваві дні.









 В.Симоненко. Півні на рушниках. Львів: Каменяр,1992.

   У жанрі «малої прози» , талант письменника тільки розкривався. В оповіданнях вражає внутрішня одухотвореність, яка переважно протистоїть чи то духовній ницості, чи просто побутовій приземленості. В цьому виявляється романтичний підхід до життя, такий характерний для багатьох віршів Симоненка.






 Поезія: Ліна Костенко,Олександр Олесь, Василь Симоненко, В.Стус. К.: Наук. думка, 2001. 
      …Не шукав я до тебе
Ні стежки, ні броду,
Бо від тебе узбіччям
Ніколи не брів –
Я для тебе горів,
Український народе,
Тільки, мабуть,
Не дуже яскраво 
Горів.           
 Не шукаю до тебе
 Ні стежки, ні броду –
 Ти у грудях моїх,
 У чолі і в руках.
 Упаду я зорею, 
 Мій вічний народе,
 На трагічний і довгий
 Чумацький твій шлях.

 В.Симоненко. Вибране. К.: Школа, 2002.

      Окрім творів В.Симоненка, які вивчаються за шкільною програмою, а також рекомендовані для позакласного читання, до хрестоматії увійшли навчально – методичні матеріали на допомогу вчителеві та учню.
  










 
В.Симоненко. Маленькі сонця. Черкаси: Відлуння – Плюс,2005.
    Книга «Маленькі сонця» розрахована на дітей молодшого шкільного віку. Син поета Олесь згадує: «Він не спав усю ніч, а наступного дня під вечір уже декламував мені казку про дивного і доброго Лоскотона, про царя Плаксія і його мерзенного Макаку – Забіяку. Так народжувалась дивовижна казка»







 В.Симоненко. Цар Плаксій та Лоскотон. К.: Національний книжковий проект,2012.
 
 До збірки творів талановитого поета увійшли казки, вірші, сонети, поеми, байки. Видання стане в пригоді вчителям та учням, збірка прислужиться тим, хто глибше і досконаліше хоче пізнати творчість В.Симоненка.







    Перегорніть сторінки книжок В.Симоненка – і ви побачите кого любить поет, що оспівує, супроти чого виставляє усі свої сатиричні кулемети.

   Рідний народ, його радощі, болі і тривоги – це кардинальна тема усієї Симоненкової творчості.